Musidora
14 March
09.02.2016
Моє велике кохання скінчилося більше року тому.
Тобто, кохання Його Величності до мене скінчилось.
Я відмітила той день в календарі як мій останній день на цій землі. С того самого часу я сама не своя. І нічия.
Мене мотало світом. Мне просто мотало.
Я багато пила, жменями їла пігулки, різала себе та почала палити.
Нині тільки курю. Кожна цигарка, то моя дань тим дням, коли кожна хвилина здавалася мені пеклом.
Тому що він любить курити. Тому що та, заради якої мене покинули, курить.
Вона худіша та вище за мене, навіть брала участь у ukrainian fashion week в минулому році. В неї є татуїровки і тунелі, і вона вчиться в авіаційному.
А я закінчила магістратуру, яку збиралась покинути щоб поїхати до нього в Київ, навчилась бити татухи, та спокійно дивитись у дзеркало.

Він кинув її майже через рік після мене.
Скоріш за все, як і в моєму випадку, йому на зиму зірвало шифер.
Мабуть то такий ритуал.
0
варити борщі і строчити мінети
З мене виходить досить посередня жінка.
Я не вмію нею бути. Дівчинкою ще як-не-як, а жінкою - ні.
Починаючи з зовнішності і кінчаючи тим як я кінчаю.
У мене навіть фігура як у підлітка. Вважаючи на мій вік вона мала б вже сформуватись, проте я виглядаю наче груша. Складається враження ніби в мене низ від одної людини, верх від іншої. Ще й ця велика голова з дитячим і водночас занадто дорослим обличчям. В залежності від освітлення, макіяжу, та мого самопочуття я можу виглядати як на 30 так і на 18.
І мені весь час доводиться прикидатись. То жінкою, то дівчиною, але ж я не хочу. Не хочу відповідати чиїмось уявленням про мене.
Я не вмію "варити борщі", знаю багато інших страв, проте не люблю готувати.
Мені не потрібний ідеальний порядок, щоб спокійно існувати в кімнаті (хоча бувають загострення ОКР і тоді мені рве дах).
Не хочу мати дітей, категорично. Мені подобаються чужі діти, але це як з ведмежатами - вони прикольні, та заводити їх я не збираюсь! Я насилу можу піклуватись про себе, не кажучі вже про інших, і це навіть не дітей стосується, а нормальних стосунків. Доросле життя мені здається повністю позбавленим сенсу.
Серйозно. Після закінчення магістратури я не бачу сенсу в своєму житті. Це не про самогубство, це про безглуздість існування в цій системі координат. Працювати 5 -7 днів поспіль по 12 годин, щоб відпочити два дні і знову випасти з життя майже на тиждень. І все це заради того, щоб мені було де заночувати, і що поїсти, аби були сили знову йти на роботу.
Доки в мене немає вибору.
Але так не має бути.
Я хочу іншого життя. Я хочу життя.
0
21 February
Молча жду.
0