Musidora
14 March
варити борщі і строчити мінети
З мене виходить досить посередня жінка.
Я не вмію нею бути. Дівчинкою ще як-не-як, а жінкою - ні.
Починаючи з зовнішності і кінчаючи тим як я кінчаю.
У мене навіть фігура як у підлітка. Вважаючи на мій вік вона мала б вже сформуватись, проте я виглядаю наче груша. Складається враження ніби в мене низ від одної людини, верх від іншої. Ще й ця велика голова з дитячим і водночас занадто дорослим обличчям. В залежності від освітлення, макіяжу, та мого самопочуття я можу виглядати як на 30 так і на 18.
І мені весь час доводиться прикидатись. То жінкою, то дівчиною, але ж я не хочу. Не хочу відповідати чиїмось уявленням про мене.
Я не вмію "варити борщі", знаю багато інших страв, проте не люблю готувати.
Мені не потрібний ідеальний порядок, щоб спокійно існувати в кімнаті (хоча бувають загострення ОКР і тоді мені рве дах).
Не хочу мати дітей, категорично. Мені подобаються чужі діти, але це як з ведмежатами - вони прикольні, та заводити їх я не збираюсь! Я насилу можу піклуватись про себе, не кажучі вже про інших, і це навіть не дітей стосується, а нормальних стосунків. Доросле життя мені здається повністю позбавленим сенсу.
Серйозно. Після закінчення магістратури я не бачу сенсу в своєму житті. Це не про самогубство, це про безглуздість існування в цій системі координат. Працювати 5 -7 днів поспіль по 12 годин, щоб відпочити два дні і знову випасти з життя майже на тиждень. І все це заради того, щоб мені було де заночувати, і що поїсти, аби були сили знову йти на роботу.
Доки в мене немає вибору.
Але так не має бути.
Я хочу іншого життя. Я хочу життя.
0
21 February
Молча жду.
0